В нашій країні постійно відбуваються певні негаразди з регулюванням у галузі. Попередній уряд то вводив норми на підтримку місцевого виробника, то говорив про всіляке сприяння імпортерам, буцімто є в країні дефіцит будівельних матеріалів. Тоді ми (ред. – асоціація виробників будівельних матеріалів та виробів) переконували, що в більшості сегментів внутрішнє виробництво повністю покриває попит, зафіксовано навіть перевиробництво по деяких пунктах.
 

Саме наслідком такої непослідовності і нелогічності є ті обмеження в даному законопроекті. Звичайно данний пункт був досить приємний безпосередньо для виробників, але ж варто зауважити, що це співвідношення успішно працювало на ринку навіть без якихось обмежень і спонукань. Цей пункт суперечив вимогам і правилам СОТ, отже відмова від нього досить розумна. В Україні й так на даний момент зберігається тенденція, коли на всіх об’єктах, якщо не на всі 100%, то на 90% точно, будівельно-монтажні роботи виконують українські компанії. Що стосується використання вітчизняних будівельних матеріалів, то показник, вказаний у законопроекті, навіть занижений. Адже конкурентоздатність вітчизняної продукції настільки висока, що саме нею забезпечуються будівництва на всі 90%. Бар’єр в 50% ми вже давно перейшли.
 

Звичайно бажано щоб в Україну поменше приходили закордонні фахівці, бо на сьогоднішній день в галузі залишається досить високий рівень безробіття, але якось законодавчо впливати на це не варто – ринок сам розставить свої акценти.
 

Радує те, що свого часу виникла така суспільна думка на підтримку внутрішнього виробника, але ж потрібно розглядати ці питання в розрізі проблем з якістю. В іноземного забудовника зовсім інші вимоги до будівельних матеріалів, зовсім інша практика вибору. Проведення одного лише тендеру замало. Зарубіжний будівельник знайомиться з матеріалом ще на виробництві (у нас немає такої традиції), вивчає технології, культуру виробництва і відповідно досконало налаштовує систему контролю якості ще на цьому початковому етапі, і тільки після цього приймається рішення про придбання того чи іншого матеріалу. Нажаль, недосконалість деяких наших виробників не сприяє прийняттю позитивних рішень.
 

Я бачу в цих змінах до законопроекту тільки добрий знак і абсолютно ніякої трагедії.

Яким чином тепер підтримується вітчизняний виробник?

А ніяк не підтримується. Виробника можна підтримувати великими державними замовленнями. Я можу вам сказати, що буквально на днях широко обговорювався вислів голови групи радників Голови Національного банку України Валерія Литвицького про те, ніби будівельники риють собі яму для другої хвилі кризи. То я маю сказати, що криза зараз не в будівельників і не у виробників будівельних матеріалів. Криза у фінансовій і банківській системі, за яку безпосередньо відповідає Національний банк. До того ж криза в державному управлінні і в тих чинодралів, які кожну цеглину обкладають неймовірними поборами. Зараз інвестор або пересічний громадянин не може забезпечити таку рентабельність для виробників. До того ж сучасні кредити – це неможливі кредити, заявлені банками 25% не можуть підтверджуватися реальними можливостями громадян. На сьогодні практично ніхто не може забезпечити повернення таких відсотків – це свідоме пограбування. В даному випадку я вважаю, що банківська система не відбулася і не відбудеться до тих пір, доки не буде реального фінансування економіки, доки не будуть врегульовані кредити з нормальними прийнятними в суспільстві відсотковими ставками.
 

Криза в банківській системі і в державному управлінні, а в будівельників – період стабілізації, і є вже позитивні сигнали.
 

Нова влада бачить суть проблеми і йде не на її обговорення, а на вирішення. Взяти хоча б до уваги те, що вже прийнято методологію фінансування недобудов, і якщо там правильно спрацює розподілення коштів, то має відбутися суттєва активізація на будівельному ринку.
 

Прем’єр-міністр особисто контролює більшість питань і переймається проблемами будівельників – нещодавно відбулася велика нарада з губернаторами та міськими головами, яка прояснила ситуацію з будівництвом у регіонах. Виявилося в деяких регіонах голови взагалі не знають, що відбувається. Ми оформили звернення до голів облдержадміністрацій та мерів міст – зараз отримуємо відповіді, за якими можна вивести реальну ситуацію і перспективи в галузі в конкретних регіонах.
 

Які міста чи регіони найактивніші в плані будівництва?

В цілому складно розглядати. Якщо ж узяти до уваги житлове і промислове будівництво зокрема, то по житловому будівництву на одного мешканця західні регіони набагато випереджають східні. І серед останніх по будівництву житла на одного мешканця – якраз Луганська, Донецька, Запорізька, Миколаївська області. Це суттєва проблема, проте в тих регіонах будуються промислові комплекси, а взагалі за обсягом будівельних робіт житло мало 15-18%, решту займали інші види будівництва. Спад ділової ативності є в усіх сегментах, адже в цьому році маємо ще 20% падіння до минулорічних 50%.
 

На противагу цьому особливо хотів би виділити керівництво міста Черкаси. Там в будівництві повний порядок, вони надали пакет документів, де є програма і чітко сформульована методологія її втілення. У Львівській області розвинений напрямок будівництва котеджного, малоповерхового, енергоефективного житла. У кожного регіону є свої особливості, і однозначно сприймати показники неможливо.
 

В яких секторах спостерігається найактивніше зростання?

Взимку ми спостерігали своєрідний феномен – серйозно збільшилися показники здачі житла в сільській місцевості. Це парадокс – адже морози, сніг, більшість будівельних робіт неможлива в цей період. Виявляється, люди скористалися передвиборчою, популістською постановою Кабміну, згідно з якою можна здати в експлуатацію будинок, навіть якщо він збудований без дозволу і без проекту. За статистикою ми бачимо позитивну картину, проте на ділі це звичайний нуль і аж ніяк не відображає реальну картину в приватному будівництві.
 

У квітні – травні наприклад на ринку цегли спостерігався певний ажіотаж. Наприклад, облицювальна цегла стала дефіцитом, бо великі партії цієї продукції пішли на експорт. Більше того, рядова цегла та газобетон продавались в рекордних кількостях. Навіть у травні рядової цегли СБК продали понад 10 мільйонів штук, чого не було ніколи. Це говорить про те, що у людей є жага будуватись. А в червні знову спостерігаємо спад. Бо за весь цей час банки не зробили жодного серйозного кроку вперед. Влада тільки зараз починає розподіляти кошти на будівництво. Реальне фінансування не надійшло.
 

Та все ж, для припущення другої хвилі кризи немає ніяких підстав, адже підприємства працюють, виходять на ринок нові виробники, будівництво хай хоч і зі зменшеними об’ємами ведеться. І головне, Міністерство регіонального розвитку і будівництва все розуміє і показує конкретні кроки, націлені на здолання рецесії.