Зрозуміло, і очевидно – криза в будівництві і на сьогодні сильніша української економіко-політичної еліти та влади. Влада та засоби масової інформації уже навіть не драматизують ситуацію, а змирилися. Кількість працюючих зменшилася у будівництві щонайменше на 100 тисяч.

Падіння обсягів будівельних робіт за 9 місяців у 2008 році було 92,9%, а за січень-вересень 2009 року обсяги впали ще до 47,6%. У 12 регіонах падіння ще більше. Особливо прикро, що різко загальмувало будівництво у столиці: втрачено 59,2% обсягів 2008 року. У чому тоді столична роль і столичні функції, де Євроажіотаж?

Сформульовані у Законах, Указах та Постановах Кабміну здавалось би правильні рішення по подоланню кризи у будівництві виявилися малоефективними.

Ми не маємо намірів, а ні зловтішатися нашою суспільною безпорадністю, а ні звинувачувати когось чи смакувати недоліки.

Ми не хочемо чекати, поки само по собі налагодиться будівництво. Ми просимо кандидатів у Президенти виборчу кампанію провести навколо зупинених будов, покинутих висоток; відродити будівництво масштабних соціальних та інфраструктурних об’єктів, доріг, розв’язок, метро та мостів, і забезпечити масове будівництво житла по програмам доступного та соціального житла.

1. Потрібні кошти населення. Вони прийдуть з поверненням довіри до влади, Національного банку та нових схем фінансування на безкорупційній та прозорій основі.
   
2. Потрібно створити будівельні кооперативи, де б інвестор сплачував за виконані роботи, а не авансував би забудовника. Потрібні нові механізми спільної дії влади, бізнесу і громадськості відомого як публічно-приватне партнерство. Але Закон України про Концесії з 1999 року, за десять років, так і не запрацював. Але без масштабних інфраструктурних об’єктів під патронатом Держави, Президента, Прем’єра і місцевої влади з кризи не вийти ніколи і державу не побудувати. Кожен депутат усіх рівнів, кожен великий і малий начальник свою профпридатність повинен підтверджувати вміння будувати під власну ініціативу і відповідальність.
3. У кожному регіоні необхідно створити пілотний будівельний кластер сучасних енергоефективних матеріалів та конструкцій. Дуже доречною є Постанова Кабінету Міністрів України № 1249 від 11.11.2009 року «Про затвердження Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на     2010-2017 роки», а ми для її виконання повинні запропонувати механізм реалізації. Ми сподіваємось на співпрацю Міністерства регіонального розвитку та будівництва та Міністерства житлово-комунального господарства в реалізації даного проекту щодо доступного соціального житла. На наш погляд і центральна, і регіональна влада повинна відмовитись від придбання житла за бюджетні кошти, а будувати взірцеві будинки з новими технологіями, демонструвати будівлі енергоефективні і в будівництві, і в експлуатації.
4. Влада зупинила будівництво, без неї його і не відродити. Наприклад, у нас уже викристалізувалось стійке переконання: саме малоповерхове житлове будівництво є шляхом до подолання депресії в регіонах та запорукою соціального розвитку. Тут влада повинна виділяти земельні ділянки безкоштовно, дозволи приносити забудовнику «на тарілочці», проводити підключення інженерних мереж. На період кризи ділянки виділяти з наявними мережами.
5. Держава і її Влада повинна позбутись ліберально-регуляторної відстороненості від реальної економіки, змінити характер діяльності на управлінсько-організаторський: повсюдно організовувати будівельні кластери, кооперативи, пропонувати концесійні угоди та інвестиційні проекти.
6. Тому і Торгово-промислова палата України і Асоціація «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів» відзначають виявлену Вами зацікавленість в обговоренні ситуації та бажання не піддаватись депресії. Нам немає вже сенсу критикувати владу, бо вона ж наша, українська, не потрібно зловтішатись недоліками. Ми пропонуємо свої ідеї і свою енергію у доланні страхітливої кризи у будівництві.

Геть пасивність та очікування. Ми повинні допомогти владі, а влада – виконати свій святий обов’язок: відродити будівництво в Україні.