Володимира Яцуби – Голови підкомітету з питань будівництва та архітектури комітету ВРУ по будівництву, житлово-комунальному господарству і регіональної політики, Президента Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів»
Івана Салія– Голови Наглядової ради Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів»
Валерія Білого – Віце-президента Торгово-промислової палати України
Олександра Гавриша – Генерального директора ТОВ «Кнауф Гіпс Київ»

Вступне слово:Добрий день шановні подвижники по боротьбі з кризою в будівництві. Ви знаєте, що за Булгаковим, криза у головах! Але все ж таки є позитивні зрушення. Сьогодні продовжує свою роботу наукова-практична конференція «Сучасні покрівельні, захисні та гідроізоляційні матеріали для промислового, цивільного і дорожнього будівництва. Технології виробництва та застосування» (ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів «НДІБМВ»), де я вчора був на відкритті. Зала переповнена, є нові технології по гідроізоляції і люди які ці технології розробляють. А також ми провели Засідання Наглядової ради Асоціації і дійшли висновку, що повсюдно потрібно організовувати будівельні кластери, а також постійно-діючу виставку продаж нових будматеріалів, технологій, нових конструкцій, а фактично продажі енергоефективних будинків, «пасивних» будинків. Тобто ми боремося з кризою приблизно як київське Динамо: виходить на поле, а який буде результат – невідомо!

Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 11 листопада 2009 року «Про затвердження Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки». Якщо почитати, то все правильно сказано про доступне житло, в тому числі, що 1 200 тис. черговиків. Тобто ринок є на наші будматеріали, і ми сподіваємося на новий будівельний бум.

Також завтра о 10⁰⁰ годині Перший заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва Анатолій Всеволодович Беркута проводить нараду-круглий стіл «Економічні аспекти стимулювання розвитку будівництва в Україні».

Наша Асоціація повідомляла, що на Україні є 39 схем фінансування будівництва і всі потенційно корупційні. Влада зупинила будівництво, і вона його повинна відродити, тобто потрібна прозора, чесна і зрозуміла 40-ва схема фінансування.

Хочу наголосити, що відбуваються позитивні зрушення, сьогодні ми порадимося і внесемо пропозиції, збагатимо один одного ідеями та взаємним спілкуванням.

Також хотів показати вам лист від Першого заступника Міністра охорони навколишнього природного середовища України, бо до чого дійшла влада в розумінні абсурдності ринку або ринкових механізмів: якщо вашому заводу 100 років і технологічно у вас 50 років працює свердловина на воду, то тепер за новими документами потрібно отримати спеціальний дозвіл, при тому ще потрібно виграти тендер-конкурс на свердловину на своїй території?! Ми від Асоціації захищаючи наших виробників звернулися до всіх можливих силових та урядових структур. Мінприроди повідомляє, що постанова Кабміну змінена. Тобто, в принципі, коли виявити позицію і за неї постояти – то можна досягти змін навіть сьогодні.

Тому наша позиція така! Критикувати, я вже переконався – без усякої користі. Давайте, вносити позитивні емоції, пропозиції і поради та будемо далі будувати.

Тепер переходимо безпосередньо до форуму. Ми знаходимося в Торгово-промисловій палаті України. Я хотів би подякувати особисто Сергію Парфеновичу Скрипченку, Президенту ТППУ за надану можливість провести у таких комфортних умовах форум.

Доброго дня, дорогі друзі! Хочу сказати, нам приємно, що ми маємо в своєму складі такий Комітет, і ці засідання – це наша робота і допомога для підприємців-виробників. Нещодавно в нас проходило таке ж засідання по енергозберігаючим технологіям, на якому були прийняті важливі рішення. Крім того в цій залі проходять достатньо відомі заходи, які стосуються не лише нашої палати, але й нашої держави. Зовсім нещодавно ми приймали Президента Бразилії, який вже два строки є президентом і на третій йти відмовляється, хоча йому пропонують внести зміни до Конституції. Зала була повністю заповнена спеціалістами та підприємцями, які з задоволенням його слухали про шляхи розвитку його країни, яка відрізняється не багато від тієї процедури по якій хочемо йти ми. Він конкретно сказав: «Не дивіться на Євросоюз, дивіться самі на себе і на те, що ви можете зробити».

Хочу довести до вашого відому, що нещодавно Президія Торгово-промислової палати України прийняла рішення про проведення за рахунок засобів ТПП України виставку «Енергозберігання – Енергоефективність». Виставка буде проводитися за допомогою регіональних палат. Ми сподіваємось зібрати на цьому форумі найкращі розробки які стосуються енергоефективності та енергозберігання, нові види палива, нове обладнання, нові методики та технології. Розуміючи стимулюючий фактор для підприємця, ТПП України запровадила нагороди за І, ІІ та ІІІ місце. Перше місце – отримають переможці 7 тис. грн., друге – 5 тис. грн., третє – 3 тис. грн.

Ми запрошуємо всіх, хто займається цим направлення прийняти участь у виставці. Також під час виставки буде проведене засідання Комітету підприємців по енергозбереженню, де будуть визначатися переможці даного конкурсу.

Тобто я хочу вам такими невеликими мазками показати те, що робить Торгово-промислова палата в цьому направлені.

Я вас вітаю від імені ТПП України і бажаю плідної роботи.

Я хочу приєднатися до слів Івана Миколайовича з подякую до Торгово-промислової палати України. ТПП України приділяє значну увагу будівництву, громадським організаціям, які сьогодні турбуються за майбутнє будівельної галузі.

Не буду розпочинати форум з песимістичної ноти, а скажу, що ще рік і все знову закрутиться і запрацює, тому що зупинити розвиток не можливо. Які б погані керівники не були б, але все одно знайдуться такі люди, які зможуть організувати і налагодити систему управління державою, якої на сьогодні на жаль немає.

Хочу також сказати, що сьогодні їхавши сюди, проїжджав повз Мінрегіонбуд, і помітив на міністерстві два прапори: один той який я повісив будучи міністром, а другий повісив В.С. Куйбіда – прапор Європейського союзу. Правильно повісили! Я з цим погоджуюсь. Але я задаю питання! Якщо в будь-якій європейській державі мільйон людей залишилося б без роботи, і повністю зупинили б будівництво, чи вважалася б така держава Європейсько-розвинутою державою? Чим ми відрізняємося від будь-якої європейської держави? Тим, що ми зовсім аполітичні! Але маючи на увазі не чисту політику, а політичну активність громадян.

Перше, що мене особисто порадувало за цих два роки, коли будівництво майже зупинилося в Україні – це в Дніпропетровську, по ініціативі будівельників, відбувся перший з’їзд для впровадження антикризових заходів. На цьому з’їзді прозвучали активні позиції будівельників (Харків, Запоріжжя, Бердянськ та ін.), які висловлювали свої думки з лозунгом: «хто винний і що далі робити?». Хочеться більше розповісти про ту біль, і про що саме говорили будівельники і які саме вносили пропозиції. Так як я реаліст, то я розумію, поки ми знову не закрутимо маховик будівництва, поки ми не знайдемо і не відновимо відносини між продавцем та покупцем довіру, поки ми за короткий час не інвестуємо в будівництво близько 30 млрд. грн. (при тому що в 2007 році ми освоїли близько 74 млрд. грн., а влада обіцяє на «розкрутку» лише 1 млрд. грн. – це смішно!). Головний тезис, який звучав на з’їзді – сьогодні повинна громадськість будівельників об’єднатися, тому що в усіх цивілізованих державах громадські організації мають дуже серйозний вплив на законодавчу базу, на підзаконні акти влади, на те, щоб їх вислуховували і приймали якісь рішення по їх проханням.

Те, що потрібно створювати громадські організації,я відчув тоді, коли ми (Асоціація «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів») першими заявили про спад в будівельній галузі при Комітетові ВРУ по будівництву, житлово-комунальному господарству і регіональної політики. Був напівпустий зал, в якому нас влада запевняла що Україна ніякого відношення немає до світової кризи. Ніхто навіть не хотів почути нас, а ми просили не дати зупинитися маховику будівництва, який був розкручений на 17 % приросту в рік, а в будівельних матеріалів в 2,5 рази збільшувалися об’єми. Нас не почули. Просто не захотіли почути.

А ви знаєте, що в Китаї щорічно будується 250 млн. кв. м. житла, а ми побудуємо в цьому році в кращому випадку 4 млн. кв. м., Росія – 70 млн. кв. м. Скільки квадратних метрів приходиться на одного мешканця України – 22,8 кв.м. Звичайно ви знаєте, що цифри справні?! А потрібно 30-40 кв.м.

Повертаючись до нових схем розвитку будівництва і можливості сьогодні молодої сім’ї, тому що українець постійно хотів жити в своїй хаті. І перший такий спосіб – це указ Президента «Про доступне житло». Але я розумію, що сьогодні про цей указ смішно навіть говорити, адже бюджет пустий, і поки він не наповниться, то соціальні державні програми не зрушать з місця. Але є й інші форми.

Я хочу звернутися до бізнесу. Повірте, я знаю цю систему, знаю як воно буде все розкручуватися, в тому числі з новою владою яка прийде, і я представник тієї нової влади, і горджуся цим – повірте, це буде не швидко. І також будуть проблеми з мінфіном та мінекономіки. Біда нашої держави в тому що все за централізоване.

Хочеться, щоб ви мене зрозуміли правильно, що без активної позиції громадськості, без поваги влади до громадськості нічого не зрушиться з місця. І я ще раз повторю свої слова, що не політики будують Україну, а будівельники.

Що ми перегріли? Будувати 0,22 кв.м. на одного мешканця і зупинили будівництво, а потрібно було будувати в 5 раз більше. Що ми будували, якщо в Києві будували 0,5 кв.м. на одного мешканця, а Донецьку 0,08 кв.м.? А потрібно 1,0 кв.м.

Від влади чекати зараз підтримки нічого, потрібно самим шукати вихід з цієї ситуації. Критикувати владу вже немає сенсу, тому потрібно своєю активною позицією щось робити. І ми сьогодні про це і поговоримо.

Населення залишається головним інвестором в будівництво – 95-98 % житла будується за рахунок населення, будувалось і буде будуватися, якщо буде довіра до влади, до банків.

Що ми маємо? Профспілки у Міністра регіонального розвитку та будівництва побачили паростки зростання будівництва?! Якщо подивитися на мою презентацію, де графіками ми показуємо статистичні порівняльні дані, то ви побачите, яка дійсна картина сьогодні в галузі будівництва (дані дивіться на цьому ж сайті у розділі статистика).

Я хотів би наголосити, що галузь, в принципі готова до будівельного буму, який ми чекаємо. Але вже склалася така ситуація, що виробники будівельних матеріалів самі повинні провокувати будівництво, повинні активно працювати. Асоціація «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів» співпрацює із Українською будівельною асоціацією та Мінрегіонбудом по проектах доступного житла. Також плануємо на березень 2010 року З’їзд будівельників, тому що погоджуватися із пасивністю в суспільстві влади ми теж не можемо. Хотів би також наголосити, що кожен день до нашої Асоціації з усіх областей привозять геніальні ідеї по освоєнню нових виробів, по їх застосуванню, але розмовляти практично на ці теми ні з ким. Ідей для реалізації проектів маса, сприймати їх нікому.

Продемонструю останній мій виступ: хто знає, це велика окружна дорога (220 км), про яку ми так багато говоримо. Ось це таке будівництво, як в свій час для Китаю Велика китайська стіна! Я дивлюсь на це все тверезими очима, і можу сказати з упевненістю, що міст через Дніпро поблизу м. Українки Київської області буде побудований через 40 років. А міст через Київське море – через 50 років. Але як відволікає марення влади і народу від реального стану сьогодні. Там навіть транспортного потоку великого немає, він там і непотрібен поки що.

Уряд закінчив міст Кірпи, закінчив залізничну частину цього мосту (5-6 млрд. грн.), а автомобільною частиною ніхто не хоче займатися. Тобто, будувати є що, потрібна від нас серйозна потуга, і ми сьогодні, сподіваємось, її знайдемо. Тут вже є міст і є проект Хордової дороги через Київ.

Я хотів би наголосити, що заходи, які проводяться нами в Торгово-промисловій палаті України, в Мінрегіонбуді та інших владних структурах, знаходять своє відображення в управлінських рішеннях. Але головна наша теза і тема: потрібно в кожному регіоні створювати пілотні проекти будівельних кластерів, готових будинків доступного житла, показуючи їх людям, тому що будують ще по таким проектам, по яким уже недоречно будувати: дорого будувати і дорогі будівлі в експлуатації.

Дякую, за надане мені слово. Я хочу дійсно розповісти дещо з практики виробництва будівельних матеріалів. У двох словах про нашу компанію: на даний час на Україні 6 виробничих підприємств, 2 крупних заводи в Києві і в Артемівську Донецької області (Кнауф Гіпс Донбас), і 4 гірничих підприємства, тобто зараз ми серйозно займаємося видобутком сировини гіпсової. В 2007-2008 роках, коли ми дійсно працювали на повну потужність і скажімо ринок дуже швидко розвивався, то ми видобували до 1,5 млн. т. гіпсового каменя для своїх підприємств, а також для цементних заводів, навіть відправляли на експорт, до речі зараз на Білорусію відправляємо, тому що в них свого гіпсового каменю немає. На заводах у Києві та Донецьку ми вробляємо гіпсокартон, а в Донецьку ще сухі суміші на гіпсовій основі.

В 2007-2008 роках, коли ми працювали на повну потужність наш оборот був більше 1 млрд. грн., на сьогодні цифри скоротилися і буде трішки менше. Хотів зупинитися на 2009 році, коли пішов великий спад в будівництві, але, мабуть, у нас є перевага перед виробниками стінових матеріалів у тому, що наші матеріали використовуються не тільки для нового будівництва, але й для ремонтів, і тому у нас спад по гіпсокартону не такий великий – біля 30%, а що стосується гіпсових сумішей, то ми можемо сказати, що спаду взагалі немає, а буде у 2009 році, навіть, маленький приріст, тому що, коли заколивалася гривня, скоротилися різко імпортні поставки. До речі, ось ці гіпсові суміші і ринок гіпсових сумішей робили турки: вони завозили до 0,5 млн. т. до останнього часу тон гіпсових сухих штукатурок на Україну. І досить швидко змогли зайняти цю нішу, і наші потужності використовуємо дійсно на 100 %. Одним словом, можна сказати, ми не постраждали від кризи що стосується цього сегменту будівельних матеріалів.

Не можу сказати, що ми песимісти. Ми готуємося до нового буму, який буде через рік, через два. Все звичайно залежатиме від влади, і від фінансової ситуації: якщо людина не може взяти кредит, то звичайно складно говорити про якесь будівництво. Але життя – є життя, і правильно сказав Володимир Григорович, що все одно будувати будуть, можливо не такими темпами як будували раніше. Але з часом все стане на свої місця, тому що люди хочуть мати своє житло, хочуть мати сучасне житло і завдяки тим інвестиціям, це стосується не лише компанії Кнауф, які вкладені в нові заводи стінових матеріалів та ізоляції та інших будматеріалів могли б дати ті великі обсяги самих сучасних і новітніх будівельних матеріалів.

Але хочу все таки зупинитися на деяких проблемах, тому що не все так іде гладко, як воно хотілося б. Ми зараз живемо в дещо іншій ситуації, яка була раніше, всі ці роки з 2000 до 2008, ми жили в дуже привабливій економічній ситуації, коли був стабільний ріст, а будівельна галузь розвивалася швидше інших. Наш приріст був 20-30 % кожен рік, і ми не встигали будувати потужності. Ми в вересні 2006 році запустили завод в Донецьку, а в липні 2006 року був дефіцит гіпсокартону, і ми не змогли завести в Україну ні одного метра квадратного з закордону тому, що всі заводи Кнауф були загружено на 100 %. Тобто, це така ідеальна ситуація, коли твої потужності та можливості повністю задіяні. Тому, наш засновник пан Ніколас Кнауф відкривав цей завод, він відразу сказав розширити потужності: знову додаткові кошти виділив, і ми в 2007 році збільшили потужності ще на 40 % (запланована потужність цього заводу 40 млн. кв.м, в 2007 році ми її збільшили до 60 млн. кв.м, і запускали цю лінію навесні 2008 року). Коли сталося «американське чудо», коли стало зрозумілим, що йдуть процеси фінансової кризи,то й ми відчули на собі деяке падіння обсягів продажу, і пан Кнауф сказав, що ми зробили помилку, тобто визнав те, що запуск додаткових потужностей був невчасним. Але ж ніхто не міг спрогнозувати цієї кризи.

Що я хочу сказати! А те, що ми живемо в ринковій економіці, і потрібно бути готовим до стрімкого зростання, насичення та стрімкого падіння. Звичайно, Кнауф це німецька компанія, яка по всьому світу має 150 заводів, тому в принципі, те що падіння відчутне на Україні, ми сприйняли це спокійно: було відразу розроблено програму заходів пристосування до нових умов – зменшення складських запасів, зменшення видатки на закупку сировини, перехід від 4-х змінної роботи на 3-х змінну. Тобто, ми крок за кроком пристосовувалися до нової ситуації, і я думаю що ми майже з неї вийшли. Не знаю з чим це пов’язано, але в цьому місяці у нас навіть є деякий підйом продажу гіпсокартону.

Що стосується інвестицій, то пан Кнауф тоді сказав, що це була помилка вкласти інвестиції в Україну, а також сказав, що не буде інвестувати 1-2 роки. Але на сьогодні ми розширюємо свої потужності щодо видобутку гіпсу, тобто це геологорозвідка, це купівля нових кар’єрів. На все це йде час. Щоб отримати ліцензію потрібно один рік, а то і півтора року, зробити проект, інвестувати і таке інше. Тобто від задумки до першого каменю пройде 2-2,5 роки, і ми зараз цим займаємося. Виділені кошти порівняно з тими інвестиціями які були раніше невеликі, але все одно це мільйони євро, тому що геологорозвідка одного родовища одного погонного метра – 70 євро, тобто 1000 погонних метрів, які ми зараз розвідуємо в Івано-Франківську – 700 тис. євро. Це не маленька сума.

І хочу завершити виступ наступним, що є задумка видобувати перліти, які ми використовуємо для сухих сумішей до теплоізоляційних штукатурок. Є розвідані запаси в Закарпатті м. Берегове, і це наша проблемка. Як завершальний штрих, хочу сказати наступне: Ніколас Кнауф виділив інвестиції на розробку цього кар’єру, якщо ми отримаємо ліцензію. Ми подали всі документи до міністерства, але є маленька проблемка, для того щоб прийняти участь у тендері треба рішення місцевої влади. В м. Беревове районна рада збирається раз в квартал, вона повинна мати 50 питань, щоб зібрати 120 депутатів. І от вона зібралася лише в цьому місяці і обіцяла винести наше питання на сесію. Я був готовий їхати на сесію, щоб розповісти президії, яка засідала, про те, що ми там хочемо і плануємо робити. Але президія не прийняла це питання, тому щ не врахована громадська думка. Вони повинні вивчити громадську думку, і лише тоді розглядати це питання, це при тому, що я їм розказав, що це будуть нові робочі місця, надходження в бюджет. І я думав, навіть був впевнений, що буде цікавість, інтерес, що в мене будуть якісь телефонні дзвінки, але нічого цього не було. Немає духу підприємництва, немає політики підприємництва. Ось це факт! І коли, я з ними розмовляв, то зробив висновок, що вони дійсно бояться зробити якийсь крок. Тож сподіваймося на відродження будівельного комплексу.