Голова Комітету підприємців – виробників будматеріалів та виробів при Торгово-промисловій палаті України,

Голова Наглядової ради Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів»

Тези виступу на форумі «Державно-приватне партнерство в інфраструктурних проектах: антикризові заходи для держави та муніципалітетів»

Зрозуміло, і очевидно криза здолала українську владу. Влада та засоби масової інформації не драматизують ситуацію, а змирилися. Народ згоден з владою: нехай хоча б хтось взяв над нами протекторат: МВФ, Світовий банк, Євросоюз, США, Росія, чи Польща. Але всі остерігаються.

Очевидні, навіть сформульовані у Законах, Указах та Постановах Кабміну правильні рішення по подоланню кризи, скажімо, у будівництві, залишились лише добрими намірами: а ні грошей, а ні слова Правди, шановні пан Стельмах, Ющенко, Тимошенко та Литвин, і всі кандидати в Лідери нації.

Падіння обсягів будівельних робіт за 5 місяців в 2008 році було 98,8 %, а у 2009 році за січень-травень – обсяги впали ще на 44,2 %. У десяти регіонах падіння ще більше. Особливо прикро, що різко загальмувало будівництво у столиці, хоча тут на сьогодні виконано за 5 місяців робіт на 3,0 млрд.грн. (25,7 % загального підсумку по Україні). Але втрачено 63,8 % обсягів 2008 року. В чому тоді столична роль і столичні функції, де Євроажіотаж? Теж пропадає?

Країна, мерії і адміністрації – всі в боргах та непроплатах за виконані будівельні роботи. Наприклад, у Києві борги лише по галузі дорожньо-транспортного будівництва сягають 500,0 млн.грн. і не зменшуються. На будівництві Київського метрополітену, борг і сьогодні більше 300,0 млн. грн. за виконані роботи. Добудувати ж обіцяні три станції метро (а це можливо було зробити ще у І-му кварталі 2009 року), вартує 450-500,0 млн. грн. За роботи на мостовому переході через Дніпро на Троєщину за 5 місяців сплачено 40,0 млн. грн., а потрібно кожен місяць – 50,0млн.грн. Ще недавно це було нормою.

Українська Держава, чи не єдина в усьому кризовому світі, фактично не має бюджету розвитку, а значить і надійної бюджетної основи і сьогодні, і на перспективу. Фактично, нам відомі повсюдні випадки зупинки будівництва і не відомі нові, “помаранчеві” масштабні інфраструктурні об’єкти. Навпаки, у бюджеті 2009 року, передбачені субвенції Києву (Черновецькому Л.М. від Ю.В. Тимошенко) на той же метрополітен по столичним функціям – 200,0 млн.грн., по програмі Євро-2012 – 236,0 млн.грн., але на сьогодні Київ, як і інші міста отримав нуль гривень і нуль копійок. Звичайно, вилучення з бюджету Києва в 7,0 млрд. грн. ще можна було б «пере моргати», аби не криза. Але субвенції Уряду містам і регіонам пора віддати бо сезон.

Ми розуміємо Президента, Прем’єра, Януковича і Черновецького, всіх кандидатів у президенти, навіть співчуваємо, але вважаємо на сьогодні недоречними розмови про зміни до Конституції, а просимо:

1)               виборчу президентську кампанію провести під знаком реальної боротьби з Кризою, у тому числі організацією будівельних, промислових, наукових, туристичних тощо кластерів;

2)               кампанію провести навколо зупинених будов. Покинутих висоток, пірамід нашого часу, не повинно бути;

3)               відтік депозитів і «кредитна тундра» саме від недовіри Національному банку і всій Центральній владі. Недовіряють, бо відсутні гарантії. Потрібні нові схеми фінансування, захист інвестора від частих змін лідерів та міністрів.

Одним з механізмів залучення «довгих» грошей є Державно-приватне партнерство, закон про яке у першому читанні прийнятий, і ми просимо депутатів Верховної Ради України прийняти його у другому читанні як невідкладний.

Потрібно нові механізми спільної дії влади і бізнесу. Київська влада сьогодні активно працює над поповненням вагонного парку метрополітену по лізинговим схемам, але це поки поодинокі приклади.

Закон України про Концесії з 1999 року, за десять років, так і не запрацював. Але без масштабних інфраструктурних об’єктів під патронатом Держави, Президента, Прем’єра і місцевої влади з кризи не вийти ніколи і державу не побудувати.

 Держава і її Влада повинна позбутись ліберально-регуляторної відстороненості від реальної економіки, змінити характер діяльності на управлінсько-організаторський.

І на початку кризи наміри були правильними.

За інформацією Міністра В.С. Куйбіди Прем’єр-міністру (лист № 12/19-5-40 від 31.03.09) фінансові можливості інвестування лише у будівельну галузь України можуть становити близько 685 млрд.дол.США. Але, як констатує Міністр «виявилась неготовність працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади до практичної реалізації інвестиційних проектів» – і це правда, це відчувають інвестори вітчизняні та іноземні і об’явили «інвест-канікули». Нам канікули не потрібні – всі на боротьбу з кризою!

Але то були добрі наміри, а реалії: підвищення комунальних тарифів в два і більше разів, акцизів, плати за землю. В Києві за два роки плата за землю збільшилася в 9 разів. Ми звертаємося до депутатів Київради виглянути у вікно – там Криза, і платежі потрібно негайно зменшити.

Бо раніше влада дозволяла, а тепер повинна спонукати і сама будувати. Тоді наметами зупиняли будівництво, тепер наметами їх потрібно відновлювати.

Ще витвір сучасності: державним підприємствам та інститутам відкрити рахунки в казначействі і закрити в комерційних та державних банках. Але в системі Мінрегіонбуду є інститути, де по 1500 договорів, з іноземними партнерами включно, і як пояснити цей бедлам переоформлення договорів... Тут Юлії Володимирівні хтось не те радить. Це безумне адміністрування та централізація, які руйнують і ринок, і ініціативу, та і пуста та шкідлива ця затія. Таку ідею могли подати нерозумні та збочинці і капіталізму і соціалізму, це якісь рудименти військового комунізму. 

І ось громадські організації – Торгово-промислова палата України, її Комітет підприємців – виробників будівельних матеріалів та виробів, Асоціація «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів», продвинуті, компетентні і патріотичні компанії адвокатів ЮФ «Василь Кисіль і Партнери» та Рейтингове агентство «Кредит-Рейтинг» ставлять на обговорення ключову тему для виходу з кризи.

Пропозиції і позиція Ваша будуть узагальнені і широко розповсюджені, направлені у черговий раз кандидатам у Президенти України, а їх кількість загрозливо зростає, та у Верховну Раду, Прем’єру та Президенту.