«Територіальні будівельні кластери – ефективний спосіб взаємодії влади, бізнесу та громадськості, фактор синергійного комерційного та соціального розвитку»

        За ініціативою Івана Миколайовича Салія нещодавно створено Комітет підприємців – виробників будматеріалів та виробів при Торгово-промисловій палаті України поряд з іншими комітетами підприємців такими як, агропромислового комплексу, енергоефективності, інших базових галузей, малого та середнього бізнесу.

        Нещодавно палата ввела в дію виставковий комплекс у Запоріжжі. У Луганську будуємо Будинок підприємця з виставковим комплексом, готелем, рестораном. І це також був наш кластер. Ми часто критикуємо Мінекономіки України. Але скажу відверто: я не знаю, кого там критикувати. 18-й чи 20-й міністртам помінявся. Хороші були міністри. А скільки розумних заступників. Але кожний новий міністр приходить і розганяє тих, що були. І сьогодні там вже немає кому професійно працювати. Кластери мають бути самостійними. Але й без губернаторів нічого не зробимо. І нам треба з ними працювати. Передусім, треба розібратися з тим, що таке кластер і як він працює на Заході. Треба разом з фахівцями виїхати за кордон і подивитись, яка там організація і структура кластера. Кого винаймають, як працюють. Також проведемо виїзне засідання в одній з областей Полтавській або Чернігівській, де вже ведеться така робота.

Ісаєнко Дмитро Валерійович – Заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України:

        У кінці 2008 року Міністерством регіонального розвитку та будівництва був розроблений інструментарій для будівельної галузі щодо виходу з кризи, але на сьогодні він працює не у повній мірі, а деякі його позиції взагалі не працюють.

За 1 квартал 2009 року дійсно значне падіння об’єму будівельно-монтажних робіт на 57%, але це не означає, що у нас не існує інструментарію, причина в тому, що ми не можемо поки що повернути споживача на ринок. Ми розуміємо, що сьогодні необхідно створювати для споживача найсприятливіші умови, і Мінрегіонбуд підтримає всі пропозиції, які сприятимуть цьому, зокрема впровадження кластерів.

        Мінрегіонбуд готовий розробити законопроекти по впровадженню будівельних кластерів.

Яцуба Володимир Григорович – Голова підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, Президент Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів»:

        На сьогоднішній день у галузі виробництва будівельних матеріалів ситуація склалась досить тяжка. Так склалось, що за будівельну галузь не відповідає жодне з міністерств, а позиція Кабінету Міністрів – підтримка гарних стосунків у Євросоюзі. І в результаті: перенасичення ринку імпортними будівельними матеріалами, припинення виробництва вітчизняних будівельних матеріалів практично у всіх областях, припинення видачі ліцензій на видобування нерудних копалин. Так, наприклад, найсучасніше виробництво «Екодім» (м. Макарів) і те зупинили, глину та щебінь завозимо з Білорусії. Ми не піднімемо галузь, поки влада не перегляне свої позиції і не почне займатись вітчизняним виробництвом.

        Криза може дати Україні змогу підтягнути власне виробництво будівельних матеріалів, щоб через 2-3 роки, коли знову закрутиться маховик у повному обсязі, мати змогу будувати за власні кошти, знизити ціну на будівельні матеріали. Поки влада не почне сприяти розвитку власного виробництва будівельних матеріалів, поки не відмінять 30 відсотків мито на ввезення новітніх технологій для виробництва будівельних матеріалів, нічого не зміниться. Тому необхідно підтримувати громадські організації, які йдуть у цьому напрямку, і намагаються достукатись до влади, щоб створити для вітчизняних виробників сприятливі умови для розвитку.

Омельчук Валерій Олексійович – Голова правління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Кабінеті Міністрів України:

        Складно говорити про досягнення у цей час. Нажаль, на сьогодні ми не отримуємо допомоги з державного бюджету по молодіжним проектам будівництва житла. Але при підтримці місцевих владних органів ми все ж таки на днях будемо задавати два будинки у м. Рівному та через 2-3 тижні будемо здавати житлові будинки у м. Сумах.

        Наш Фонд готовий приймати активну участь у пілотних проектах у Полтавській та Чернігівській областях. Кластери – це абсолютно правильний підхід, цей механізм забезпечить, фінансування та інвестування будівництва житла.

«Кластери в глобальній економіці періоду кризи – як механізм досягнення «співробітницької переваги»

Соколенко Станіслав Іванович – Керівник ВАТ «Укрімпекс», Президент Міжнародної фундації сприяння ринку, член Президії ТПП України:

Виступ Соколенка С.І. детальніше

        Кластери формуються на добровільній основі і формують ефективну державну політику. Так у Японії існує 300 кластерів, які успішно діють уже десятки тисячоліть. У всіх країнах світу державна влада вкладає у розвиток інноваційної економіки 30-50 відсотків бюджетних коштів, без цього не можливий економічний розвиток країни. Дуже активно у Європі формується екологічно чисте будівництво – кластери по зеленому будівництву. Наприклад, у Будапешті є три будівельних кластера, один з них працює на експорт. У російська наука сьогодні працює у напрямі кластеризації, у наступному році у Росії має вже працювати 1500 інноваційних промислових кластера.

        В Україні можна навести як приклад – Хмельницький будівельний кластер. Зараз формуються кластери у Харківській, Одеській областях на кошти Європейського союзу. Це потрібно підтримувати і запроваджувати у інших областях – тільки так можна врятувати економіку України.

«Будівельний кластер та кластер енергоефективності в Полтавській області як інструментарій партнерства влади та бізнесу в формуванні економічної політики та стратегії розвитку регіону»

Асадчев Валерій Михайлович – Голова Полтавської облдержадміністрації:

        На сьогодні найбільше падіння спостерігається у кінцевих галузях економіки, зокрема, машинобудування: У Полтавській області є Корюківський вагонний завод, який випускав найкращу конкурентноздатну європейську продукцію, але на сьогоднішній день він закривається і звільняється тисяча працівників, а причини – Укрзалізниця не розрахувалась із заводом (200 млн.грн.) за поставлену продукцію, ПДВ (100 млн.грн.) не повернули місцеві органи влади.

        Полтавщина була піонером у формуванні програми з будівництва доступного житла за ініціативою Президента України Віктора Ющенка. І ось, коли в наш регіон прийшла ХК "Київміськбуд", мені вдалося переконати депутатів Полтавської районної Ради не брати з них нічого. Нехай вони збудують і покажуть, яким дешевим може бути житло. І депутати обмежилися мінімальними відрахуваннями, за рахунок яких збудували прекрасний спортивний комплекс, що тепер переповнений зранку до вечора. Вартість житла була до 3000 грн. за 1 кв. м. Ми отримали Указ Президента з дорученням уряду продовжувати цей експеримент. Але ніяких постанов прийнято не було. Тоді Полтавська міська громада профінансувала 30% будівництва ще одного будинку. Вартість 1 кв. м  2500 грн. На урочисте відкриття приїжджала прем'єр Юлія Тимошенко. Але і після цього уряд ніяких заходів, щоб здешевити будівництво в нашому та інших регіонах, так і не прийняв. Це було до кризи. Тепер вся будівельна галузь стала. Тому я хочу сказати, що ми маємо нашу вітчизняну, а не американську кризу. Підтвердженням тому ще один приклад.

        Система кластеризації як система формування капіталу, в якій повинна бути не повна, а певна функція держави. Яскравий приклад кластеру – програма перебудови у Києві п’ятиповерхових будинків, вона була досить детально прорахована, і всім зрозуміло, що без приватного бізнесу це зробити не можливо. Від держави необхідно було лише переформатувати інженерію. Але невідомо чому цей механізм не діє. У Росії прийнята державна програма по енергозбереженню – утепленню будинків – і вона працює, близько 10-15 відсотків виділяє держава, а решта приватне фінансування. Ми повинні зрозуміти одну річ, що держава прирівнюється до великої комерційної структури, а яка б структура працювала, якби 97 відсотків з річного бюджету йшло на «проїдання» і лише 3 відсотки на розвиток структури. Саме такий бюджет проїдання затверджено в Україні, і він не дає шансу на інноваційні проекти.

        Система кластеризації у будь-якій галузі економіки призводить до потреби кластеризації управління, тобто держава повинна передати свої функції недержавному органу, який реально знає ситуацію у даному секторі економіки. Наприклад, у Німеччині у аграрному секторі немає ніяких державних органів управління, а є Асоціація фермерів, яку очолює фермер, якій передані регуляторні функції: ведення відносин з Євросоюзом, дотації, трансферти, цінова політика, кадастр. Вона самостійно фінансується, а держава лише спостерігає і приймає участь. І я вважаю, що теж саме необхідно нам створювати у будівництві, а кластеризація – це вірний напрямок. Але чи готова державна влада відмовитись від цих повноважень?

«Методологія формування територіальних промислових та будівельних кластерів в сучасних умовах»

Салій Іван Миколайович– Голова Комітету підприємців – виробників будматеріалів та виробів:

        Кластер найправильніше розглядати у поєднанні з такими поняттями як влада, підприємець і громадськість – це правильна співпраця, бо якщо не враховувати громадськість – то вже буде корупція.            Головна ідея – влада, бізнес і громадськість опанують прозору та публічну взаємодію на інноваційному оновленні економіки. Мета – розкриття адміністративного та управлінського ресурсу влади.

        Україна має величезні поклади, багато з них розробляється, але ще більше вже 2-3 роки блокується, бо на отримання ліцензії треба рішення Кабміну, але Постанова не підписана до цих пір, а також треба рішення про аукціон, але Положення про аукціон теж не підписане. Треба розмежувати поняття надра та нерудні матеріали, і на нерудні матеріали дозволити видавати ліцензії в регіонах.

        Будівельні роботи знизились на 50-60 відсотків, відбувається значний спад у галузі, але реакції влади на це ми не відчуваємо. У ситуації, яка склалась, найефективнішим способом подолати кризу є організація кластерів – це територіальні місцеві об’єднання, де головним інвестором виступає приватний інвестор.

        Комітет підприємців та Асоціація «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів» підготував проект рекомендацій, я їх викладу, а Вас прошу доповнити:

      Світова криза змінює спосіб мислення, революційно змінює світ. Зміниться і Україна: влада, бізнес і громадськість опанують прозору та публічну взаємодію в інноваційному оновленні реальної економіки, фінансів та моральному оздоровленні суспільства. Суспільство стане конкурентноздатним у складному глобалізованому світі.

        Новою для України перспективною формою взаємодії влади, бізнесу і громадськості (на противагу корупційним та неформальним зв’язкам) видається їх спільна діяльність в складі територіально-галузевих кластерів – добровільних об’єднань взаємодоповнюючих територіальних ресурсів. Кластер – довіра, взаємодопомога та взаємодія в спільному виробництві інноваційних товарів, в освоєнні «Ноу-Хау».

        Україні потрібна кластеризація усієї країни, бо кризу здолають нові знання та технології, новий рівень внутрішнього попиту. Правда, на сьогодні наша економіка ще не переорієнтована на споживача і доступ до більших зарплат та кредитів призводить ще до більшої імпортозалежності.

        Кластер – це унікальна фінансово-економічна і організаційна форма взаємодії ресурсів, їх спільної діяльності, прогресивна форма організації капіталів і управління.

        У час глобальних змін найбільш підготовленим до широкої кластеризації в регіонах є будівельний сектор: наявність численних малих і середніх підприємств, які швидше ховаються один від одного, аніж співпрацюють, наявність місцевих кадрів та сировинних ресурсів, наявність місцевих потенційних замовників, невичерпний попит на будівництво та ремонти соціальних та інфраструктурних об’єктів.  

        Неприпустимо жити у ветхому та непривабливому енергозатратному житлі, без доріг, тротуарів, сучасного водопостачання

        Неправильно зосереджуватись на обліку безробітних та остарбайтерів. У принципі це є свідченням пасивності влади та бізнесу.

        Потрібно вчитись працювати в нових умовах.

        З урахуванням проведеного обговорення учасники засідання пропонують. 

1.       Задіяння місцевих сировинних ресурсів та покладів, потенціалу розвитку;

2.       Активізація ділової активності в регіоні;

3.       Віднайти додаткові соціальні та бюджетні можливості;

4.       Отримання додаткових прибутків та переваг в конкурентному змаганні;

5.       Стартовий ривок, мобілізація влади, бізнесу і громадськості. Будувати, реконструювати та ремонтувати повинен кожен.

1.        Ініціатива, енергія дій, пошук, а не лише очікування рішень Центру;

2.        Романтизм високої місії патріота малої Батьківщини;

3.        Добровільність;

4.        Партнерство;

5.        Кооперація;

6.        Взаємозацікавленість;

7.        Взаємосприяння;

8.        Безкорупційність;

9.        Командний ефект;

10.     Поєднання енергії молодих та досвід у професіоналів;

11.     Сприяння влади активним підприємствам та бізнесменам;

Попередні організаційні заходи:

1.        Визначення лідера, управляючої компанії на етапі організації кластера (забудовник, будівельний кооператив, відділення комерційного банку, регіональний менеджер або об’єднання регіональних дистриб’юторів, громадська організація тощо).

        Якщо регіон в «пасиві» і ініціатор не виявився – обов’язок місцевої влади (управління економіки, житлового забезпечення, містобудування, зайнятості, капітального будівництва, перші керівники державних адміністрацій та органів самоврядування) взяти ініціативу на себе і розпочати організовувати діяльність кластера.

2.        Зібрання у лідера представників ініціативної групи, на якому:

–           прийняти принципове рішення про створення будівельного, промислового чи іншого кластера;

–           попередньо визначити мету, завдання та принципи організації кластера;

–           визначити підприємства та організації , окремих фахівців та громадсько-політичних активістів для запрошення до роботи в кластері.

3.        Зібрання «акціонерів» кластера:

–           визначити управляючу компанію або прийняти рішення про її створення;

–           обрати координаційну раду кластера;

–           визначити виконавчу дирекцію кластера та заходи щодо забезпечення її діяльності.

4.        Нарада керівних органів та учасників кластера для прийняття стратегії діяльності кластера на основі «дольової» діяльності членів кластера відповідно до їх ресурсних можливостей та завдань, розподіл обов’язків та повноважень:

–           визначити інфраструктурні об’єкти державного та муніципального замовлення та заходи по їх реалізації. Їх відсутність – то втрата перспективи та профпридатності органів влади;

–           визначення «живих» об’єктів бізнесу та індивідуальних забудовників, заходи допомоги;

–           визначити заходи по завершенню, компенсаціях або консервації незавершеного будівництва;

–           визначити та організувати роботи на об’єктах спільного фінансування з бюджетів, бізнесу та індивідуального інвестора, – котеджне, кооперативне та індивідуальне малоповерхове будівництво в межах населеного пункту та в передмісті по відомих програмах «Власний дім», «Теплий та комфортний дім», «Будинок сільського лікаря, вчителя», «Доступне житло» тощо;

–           зосередитись на пілотних проектах із застосуванням сучасних, енергоефективних матеріалів та технологій в будівництві, капітальному ремонті та тепловій реабілітації будов;

–           оприлюднити нові підходи в фінансуванні будівництва – гарантії влади та кластера інвестору;

–           учасникам кластеру організувати розвиток торгових та виробничих площадок базових будматеріалів по програмі «Мінібудмайдан» із заохочувальними знижками від виробника та бонусами, забезпечити варіантність вибору сучасних матеріалів та технологій, консультації та рекламну підтримку.

        Дії влади, бізнесу та громадськості демонструють щиру зацікавленість в активізації потенційних інвесторів, мінімізують ризики та забезпечують гарантії, повертають довіру до влади та банків, їх фінансових інструментів, активізують ділову активність та діяльність по зростанню добробуту людей на основі зростання ефективності та конкурентноздатності регіонів.

        І кластер тут, як організаційна форма – надійний інструмент.

Підвисоцький Валентин Генріхович– Директор Центру інвестиційно-інноваційних програм Національного агентства України з іноземних інвестицій та розвитку:

Сьогодні, коли ми говоримо про кризу, то маємо признати, що система управління ресурсними потоками не змогла відповісти на ті виклики, які дала глобальна економіка. Кластери – це єдиний механізм, який ми можемо використати у цій ситуації для підняття нашої економіки. Але на прикладі Черкаської області можна стверджувати, що без підтримки державної влади впровадити кластери не можливо:

1.                    Найперше, що необхідно зробити, це створити управлінський орган з професіоналів у цій справі, щоб вони могли почати організацію кластерів з впровадження їх спочатку у містечках і поступово розширюючи територію впливу.

2.                    Також вважаю необхідним моментом створення у Комітеті системи стратегічного маркетингу розвитку ринків товарів, послуг, що дасть змогу визначити, які послуги, товари через 5-10 років будуть мати попит, і відповідно у цьому напрямку розвивати будівельну галузь.

3.                    Сформувати споживача та вже під нього побудувати ввесь ланцюг товарів та послуг.

4.                    Впровадження інновацій в системі управління.

5.                    Інновації у технологіях.

6.                    Наукові школи.

Але все це буде дієвим лише об’єднане у єдину систему.

Куртєва Тетяна Іванівна–Начальник Центру навчальних технологій при Севастопольській Торгово-промисловій палаті:

        У Севастополі вже досить тривалий час успішно діють декілька кластерів: туристичний – кластер по зеленому туризму, екологічні – по водним ресурсам та «Вторма», соціального підприємництва – соціальної ініціативи, інноваційний – інтелект-ресурс.

        Це звісно не будівельні кластери, але достатньо гарний приклад для його створення.

        Мета кластерів для держави – це соціально-економічне прискорення регіонального розвитку, для членів кластеру – це підвищення конкурентоспроможності та забезпечення стабільності розвитку.

Звісно, що все нове проходить три стадії:

1. Коли заперечують ,що такого не може бути.
2. Коли починають замислюватись, а може в цьому щось таки є.
3. Коли говорять, а як же інакше, по-іншому і бути не могло.

        Це стосується і кластерів.

        Треба брати приклад з Данії, де на кластерні дослідження, підготовку спеціалістів держава протягом 3-х років виділила 25 млн.дол.

Ярощук Микола Якович – Президента Рівненської ТПП:

Відносно кластерного руху на Україні, на Рівненщині у 2001 році було реалізовано такий кластер деревообробників, які успішно працюють до сьогоднішнього дня. У найвіддаленішому Радянському районі, на півночі області, що межує з Білорусією, де за Радянських часів в основному були лісгоспи, склалася така ситуація, що там було більше як 600 пилорам різних форм виробництва. Звичайно влада не могла цього терпіти, тому Торгова палата провела дуже складну роботу, щоб їх всіх об’єднати, і дякуючи Губернатору, який «відключив для них зелене світло», Торгова палата змогла з ними попрацювати і створила успішно діючий кластер.

Рівненська ТПП підтримала створення Комітету підприємців – виробників будматеріалів та виробів при Торгово-промисловій палаті України і вважає, що необхідно об’єднати галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, так як вони не можуть існувати одна без одної.

Також на сьогоднішній день крик душі – підтримка вітчизняних виробників будівельних матеріалів. Так в Україні йде будівництво доріг до Євро-2012, але чомусь виграли тендер Італія, Азербайджан, Хорватія, Словенія, Турція, тільки не український будівельник. Хоч ми не гірше будуємо дороги, наприклад, дорога Київ-Бориспіль збудована дуже гарно і має чудовий стан по сьогоднішній день. Так заявка наших виробників на тендері на продаж щебеню відповідної якості, фракції по 85 грн./т не пройшла, а заявка білоруса-підприємця на продаж аналогічного щебеню, ще й з того ж самого щебзаводу, по 105 грн./т виграла тендер. У журналі Рівненської ТПП «Бізнес» за останній місяць ви можете ознайомитись із статтею про завищення вартості робіт, закупки будівельних матеріалів та непрозорості тендерів щодо підготовки до Євро-2012. Ми вважаємо, що необхідно внести поправки по тендерних закупках щодо засідання тендерних комітетів, щоб на них був присутній український представник галузі виробництва будівельних матеріалів чи представник об’єднання будівельних організацій.

Також болюче питання – це Укравтодор та Укрзалізниця, якими у свій час було замовлено на фабриці нетканих матеріалів (м. Рівне) виробництво геотекстилю для застосування у виробництві доріг. Науково-дослідним інститутом було розроблено та доведено, що будівництво 1 тис.м² дороги з застосуванням геотекстилю коштує 280 тис. грн., а без застосування геотекстилю на слабих ґрунтах – 720-850 тис.грн. Фабрика під це замовлення закупила лінію для виробництва геотекстилю лінію на 6 млн.євро. Але з незрозумілих причин цей проект тендер не виграв, Укравтодор відмовився від замовлення і тепер закупляє цей же матеріал у Росії в 1,8 рази дорожче.

Також дійшло до абсурду з видобутком місцевих копалин: навіть, щоб отримати ліцензію на 1 машину піску, щебеню чи глини, необхідно їхати до Києва. У Островському районі є Могилянський завод дренажної трубки, входить німецький інвестор отримує ліцензію на видобуток глини, а входить український не отримує ліцензію. Так і стоїть хороший завод на 600 робочих місць.

Продукцію нашого виробництва ми повинні реалізовувати самі, а не через закордонних посередників – це теж велика проблема на сьогоднішній день. Так у Рівненський області є виробництво вологостійкої фанери, і маючи торгових радників у посольствах за кордоном, ми працюємо із закордонними посередниками, які знаходять споживачів і на Кіпрі, і на Мальті, а наші торгові радники у посольствах не хочуть займатись такими питаннями.

Говорять, що наші будівельники не вміють працювати, але це не так, просто нічим працювати. Відповідно нашого законодавства, щоб застосувати нову техніку на будівництві, яка вже має міжнародну сертифікацію, її необхідно сертифікувати у Держстандарті в Одесі. Скільки ж необхідно затратити часу і коштів, щоб транспортувати цю техніку із Рівненщини в Одесу – це просто нереально.

Тому необхідно об’єднуватись і вирішувати всі ці проблеми на всіх необхідних рівнях.