Кластери мінімізація впливу і підвищення ефективності втручання держави у будівництво

Комітет підприємців-виробників будматеріалів та виробів, який створено при Торгово-промисловій палаті України, провів засідання, на якому обговорювався сучасний стан будівельної галузі, шляхи виходу з кризи та організація будівельного бізнесу у кластерах. У за сіданні взяли участь президент ТПП України Сергій Скрипченко, народний депутат України Володимир Яцуба, полтавський губернатор Валерій Асадчев, голова новоствореного комітету при ТПП Іван Салій, керівники інших державних установ та підприємств.

Але поки що Закон про запобігання впливу фінансової кризи на будівництво працює не повною мірою. Падіння обсягів будівельно-монтажних робіт викликано тим, що не можемо повернути на ринок споживача, який пішов з нього разом із грошима. Тому міністерство вітатиме будь-яку ініціативу, яка сприятиме поверненню вітчизняних інвесторів, у тому числі й кластерів. На думку народного депутата Володимира Яцуби, криза несе з собою не лише негативні, а й позитивні моменти. За два-три роки, допоки вона триватиме і будівництво повертатиметься до своїх звичних обсягів, можна підтягнути виробництво власних будматеріалів. І будувати після кризи вже із них. Будматеріали становлять 60% ціни нового житла. Отже, використання вітчизняних будматеріалів може суттєво здешевити будівництво. Іноземні будматеріали треба привезти і розмитнити звідси їхня висока ціна.  Тільки у Будапешті створено три будівельні кластери, один з яких працює на експорт, розповів керівник ВАТ «Укрімпекс» Станіслав Соколенко. Є в Угорщині і кластер з будівництва автобанів, що дуже актуально для України. В Росії на наступний рік заплановано створити 1500 кластерів, причому у кожному регіоні формується один-два будівельні. Це свідчить, що Росія налаштована створити інноваційну модель розвитку економіки і змінити існуючі підходи. На Харківщині разом з росіянами формується кластер з виробництва будматеріалів. І це підтримується Євросоюзом.

Голова Комітету підприємців - виробників будматеріалів при ТПП Украъни

– Мінекономіки України запропонувало Уряду концепцію створення кластерів. Концепція, як завжди, гарна. Але там немає слова "влада". Кластер: влада і підприємці це корупція. А от кластер: влада, підприємці та громадськість це правильне поєднання. Легальне і легітимне. Поки що більше 39 нових схем кредитування, що пропонують будівельники, не спрацьовують. Вони носять корупційні ознаки. І люди, перелякані кризою, їм не вірять. А от кластер дає можливість переконати дрібних інвесторів у тому, що вони гроші вкладають саме у будівництво. Кластер - це противага корупційним та неформальним зв'язкам. Це - довіра і допомога територіальної влади, бізнесу та підприємств. Якщо в нас на 50% падає виробництво, то давайте скоротимо Мінекономіки на 50%, на 50% Мінрегіонбуд. Уряд скоротимо. Буде зростання - тоді відновимо. Фірми ж усі скорочують персонал.

У Києві ж 10 років говорять про перебудову п'ятиповерхівок. Але мало хто вже пам'ятає, що для цього у свій час була прорахована модель, за якою до цієї справи має підключитися приватний капітал,  сказав голова Полтавської облдержаміністрації Валерій Асадчев. - Скільки повинна дати держава, скільки приватний капітал. Єдине, що повинна зробити держава, - перебудувати інженерію. Тому що переформатування таких величезних масивів у Києві, як Нивки чи Сирець - це інший коефіцієнт використанні землі, інша кількість проживаючих і так далі. Тому і комунікації мають бути інші. Ще від держави вимагалося прийняти Закон про обов'язкове переселення мешканців. Ось ці не такі й великі вкладення мали дати величезний мультиплікатор і залучити до програми перебудови «хрущовок» величезні приватні кошти. Це - прекрасний кластер! Але він чомусь не реалізовується. Але ж це років на 15 хорошої роботи для будівельників. І це лише у Києві. І це можна робити зараз, під час кризи. Інший приклад. На Білгородщині у Росії прийнято програму утеплення. З місцевих матеріалів утепляють старі будинки. Це економить кошти на опалення, дає заробіток виробникам та поліпшує зовнішній вигляд будинків. Це - класичний приклад кластеру, який у нас чомусь не використовується. Програма державна, а працюють у ній приватні кошти. Держава лише дала поштовх, профінансувавши 10% кошторису. Решту коштів знайшли самі інвестори. Кластери - це система мультипликаторів, яка починається з невеличкого державного протекціонізму, залучає місцеві кошти та ресурси приватного капіталу та дає колосальний приріст на виході.

Президент Торгово-промислової палати України

– Нещодавно палата ввела в дію виставковий комплекс у Запоріжжі. У Луганську будуємо Будинок підприємця з виставковим комплексом, готелем, рестораном. І це також був наш кластер. Ми часто критикуємо Мінекономіки України. Але скажу відверто: я не знаю, кого там критикувати. 18-й чи 20-й міністртам помінявся. Хороші були міністри. А скільки розумних заступників. Але кожний новий міністр приходить і розганяє тих, що були. І сьогодні там вже немає кому професійно працювати. Кластери мають бути самостійними. Але й без губернаторів нічого не зробимо. І нам треба з ними працювати. Передусім, треба розібратися з тим, що таке кластер і як він працює на Заході. Треба разом з фахівцями виїхати за кордон і подивитись, яка там організація і структура кластера. Кого винаймають, як працюють. Також проведемо виїзне засідання в одній з областей Полтавській або Чернігівській, де вже ведеться така робота.

У Німеччині, у Саксонії в рамках місцевої влади немає управління сільського господарства. На моє запитання, а хто ж керує сільським господарством у цій землі - мені відповіли: Асоціація фермерів. Очолює її фермер. Їй передано регуляторні функції. Більше того, взаємовідносини з ЄС, дотації, ціни на землю, кадастр, трансферти. Держава тільки наглядає за цим і частково фінансує апарат. Усі питання вирішуються кваліфіковано, тому що це люди з реального сектору економіки. Чому у нас постійно виникають проблеми з тарифами на залізничному транспорті? Тому що їх весь час вирішує чиновник. Йому сказали, щоб тарифи на перевезення давали металургам 300% рентабельності, а державна залізниця - збитки. І от маємо нові тарифи. Прийшла нова влада і сказала - це ж неправильно. Тепер хай має 300% прибутку залізниця. Знову нові тарифи. Після цього впала половина економіки. А у світі так не робиться. У світі це питання вирішують представники реального сектору. А держава лише спостерігає за цим. І от ці спеціалісти виробляють правильні схеми, щоб усі могли працювати з прибутком. Коли ж у них не виходить, а таке теж буває, лише тоді втручається держава і за рахунок податків та інших платежів відрегулює усі зв'язки. І нікому в голову не приходить, що прийде новий міністр і переверне все догори ногами. Ось таку форму недержавного управління нам треба шукати і в будівництві. Не треба шукати гарного чиновника, тому що його немає і не буде. На треба демонтувати усю стару, абсолютно маразматичну адміністративно-командну систему. В Україні виріс і став на ноги реальний сектор економіки. І це прекрасно! Ось йому і треба передавати регуляторні функції. Це вигідно для економіки, для управління, це стабілізує систему, економить гроші, мінімізує корупцію. Але давайте спитаємо наших міністрів, чи вони готові відмовитися від ліцензування? Чи готова держава відмовитися від «підкилимних» речей?

Складається враження, що в Україні все роблять для того, щоб завозились іноземні будівельні матеріали. Тому призупинено виробництво власних будматеріалів практично у всіх областях. Глину, щебінь возимо з Білорусі. Допоки Мінекономіки не буде займатися економікою України, а конкретніше - власним виробництвом, позитивних результатів годі чекати. Темпи розвитку будівництва  головний показник розвитку добробуту суспільства. Сьогодні всі просять в уряду грошей. Але ж їх на всіх не вистарчить. Необхідно надавати пріоритет машинобудуванню і будівництву, що створюють, кінцевий продукт. І ці два пріоритети будуть здатні витягти за собою країну з кризи. Зростатиме виробництво цементу, металу, оздоблювальних та інших матеріалів. Сьогодні у будівельному супермаркеті важко знайти вітчизняні товари. Навіть плоскогубці і ті індійські. А лише 10 років тому за інструментом в Україну приїздили поляки...

Полтавщина була піонером у формуванні програми з будівництва доступного житла за ініціативою Президента України Віктора Ющенка. І ось, коли в наш регіон прийшла ХК "Київміськбуд", мені вдалося переконати депутатів Полтавської районної Ради не брати з них нічого. Нехай вони збудують і покажуть, яким дешевим може бути житло. І депутати обмежилися мінімальними відрахуваннями, за рахунок яких збудували прекрасний спортивний комплекс, що тепер переповнений зранку до вечора. Вартість житла була до 3000 грн. за 1 кв. м. Ми отримали Указ Президента з дорученням уряду продовжувати цей експеримент. Але ніяких постанов прийнято не було. Тоді Полтавська міська громада профінансувала 30% будівництва ще одного будинку. Вартість 1 кв. м  2500 грн. На урочисте відкриття приїжджала прем'єр Юлія Тимошенко. Але і після цього уряд ніяких заходів, щоб здешевити будівництво в нашому та інших регіонах, так і не прийняв. Це було до кризи. Тепер вся будівельна галузь стала. Тому я хочу сказати, що ми маємо нашу вітчизняну, а не американську кризу. Підтвердженням тому ще один приклад. У нашій області є унікальний Крюківський вагонобудівний завод, що випускає всесвітньовідомі вантажні вагони. За останні три роки там побудовано ще один завод пасажирських вагонів.